Чому діти не слухаються?

Почему дети не слушаются?

Більшість примх малюка спрямовані на привернення уваги батьків, або їх можна розглядати як спробу відстоювати свою незалежність.

Не треба сприймати це занадто серйозно, просто запасіться терпінням та педагогічними знаннями. Та й ми порадою не обділимо.

Виховання неслухняної дитини
Дитина привертатиме увагу різними способами: вона кричатиме, плакатиме, вона може дражнитися або навіть кинути в вас іграшкою. Але насправді всі ці його дії не несуть негативу чи агресії.

Йому важливо зловити ваш погляд. Просто він поки що здатний тільки на це. Він поки що не може принести п’ятірку зі школи або похвалитися новою машиною. Він маленький і тільки так вміє самовиражатися. Це тимчасово.

Чим більше дитина буде залучена до ігрової діяльності, чим більше вона спілкуватиметься з однолітками, тим менше вона вимагатиме уваги до своєї персони.

А поки що ви для нього чи не єдиний об’єкт на горизонті, якого він добре знає і не боїться. Коли він доб’ється вашої реакції, не важливо негативною або позитивною, він може продовжувати вередувати або навіть сміятися з вас. Не злиться і не ображайтеся.

Дитина не може мати жорстоке серце, щоб насміхатися з вас. Він взагалі не знає, що таке жорстокість. Якщо, звісно, ​​батьки його не навчили. Він також намагається у такий спосіб висловити свою незалежність. Після 2 років дитина прагне стати особистістю. Але це може почати проявлятись і раніше. Відомо, що особисті характеристики закладаються вже до 5 років! Не варто пригнічувати в ньому особистість, інакше це матиме негативні прояви у вигляді страхів та комплексів у майбутньому. Адже більшість психічних відхилень, фобій і проблем беруть своє коріння з дитячих років.

Що робити і чого не робити?

Неслухняна дитина від року до трьох років – це та, хто не знає різницю між правильним та неправильним. Їй просто не вистачає зрілості та навичок самоконтролю, щоб робити правильні речі. Проте, буває, що діти роблять одне й те саме, за що їх лаяли лише годину тому. Ви маєте бути дуже терплячими з неслухняними дітьми.

Спочатку спробуйте пояснити доступною мовою або жестами, переконатися, що вона зрозуміла значення слів або дій. Не кричіть. Добре той педагог або вихователь, який може приборкати дитину, жодного разу не підвищивши голос. Адже якщо ви почнете кричати – вам доведеться робити це постійно, для того щоб він зрозумів, що зробив щось не так. Побережіть нерви собі та дитині. Виробіть свій педагогічний тон. Тілесні покарання теж не варіант.

Дізнайтесь більше про педагогічні методи виховання. Вони не перебувають лише на повчаннях та нотаціях. Це може бути ігнорування (якийсь час ігнорувати дитину), обмеження, похвала (коли дитина добре поводиться) тощо.

Дуже чудовий метод – «метод вибуху» радянського педагога А. С. Макаренка – на чергову витівку дитини відреагуй дуже несподівано, не криком, а похваліть його за щось хороше, оберни ситуацію по-іншому. Це діє. Чим більш нестандартним і різноманітним чином ви виховуватимете дитину, тим більше вона до вас прислухатиметься і ваш авторитет в її очах підвищиться.

Подавайте приклад

Погляньте на ситуацію з іншого боку. А якщо дитина не слухається вас тому, що ваш батьківський авторитет не виробився в його очах? Копніть глибше, можливо – це причина, а непослух – слідство. Скільки б ви не говорили дитині не розкидати іграшки, якщо у вашій кімнаті бардак – нічого не зміниться, дитина не слухатиметься. Або весь цей час ви надто поблажливо ставилися до дитини, і тут, з якогось «понеділка» почали вести вдома іншу політику. Так теж нічого не вийде. Дисципліна виробляється роками.

Найкращий секрет виховання дітей у тому, що вони повинні рости в атмосфері любові та поваги. Якщо у вас у родині саме такі стосунки, тоді і від дитини можете чекати на те саме.

Можна використовувати поради фахівців, які допомагають дорослим втихомирити пустуна. Достатньо один день провести «навпаки». Протягом доби малюк може робити все, що завгодно: валятися в ліжку допізна, розкидати іграшки, харчуватися морозивом, не чистити зуби тощо. Такий прийом дозволяє скинути напругу та зміцнює взаємовідносини дитини та дорослих. Щоправда, вдаватися до цього часто не рекомендується.

Якщо перелічені заходи не допомагають і дитина, як і раніше, виявляє непослух, необхідна консультація професійного психолога. Краще якийсь час попрацювати зі спеціалістом, ніж повністю закинути виховання.